Головна » Новини » Інтерв'ю з тренером Андрієм Кондзьолкою

— Активні заняття футболом розпочав, навчаючись у 8-му класі, у Підволочиській ДЮСШ, першим тренером був Віктор Миколайчук. Ми виступали у чемпіонаті області серед спортивних шкіл. У Тернопіль мене запросив Василь Матвійків, який створював на базі Галицького коледжу спецклас. Там я провчився чотири роки. Тренувався під керівництвом Петра Старовського. Брали участь у чемпіонаті України та навіть вийшли у фінальну частину змагань. Згодом виступали в обласній першості та стали володарями Кубка області. На той час на базі педуніверситету створили педліцей, де зібрали команду 1985-1986 років. Туди мене запросив тренер Василь Івегеш з яким пройшли шлях від обласного рівня і до професіональної Першої ліги.

— Серед Ваших досягнень є виграш студентського чемпіонату Європи у 2009-му році. Як тоді вдалось досягнути успіху?
— З командою "Тернопіль-ТНПУ" ми змагались у обласних змаганнях та паралельно брали участь у чемпіонаті України серед студентських команд. У 2009-му році в Україні стали другими, поступившись івано-франківському "Факелу". Разом із франківцями поїхали на чемпіонат Європи у Вроцлав. Той чемпіонат, мабуть, найяскравіший етап моєї кар'єри у студентському футболі. Тоді ми зовсім не знали рівня наших закордонних суперників. Водночас було цікаво спостерігати за іноземцями, їхнім стилем гри. На груповому етапі ми здобули перемогу та поразку. Але, завдяки кращій різниці забитих та пропущених голів, посіли перше місце у групі і вийшли до чвертьфіналу, де обіграли минулорічних чемпіонів – 3:1. Незабутній матч провели у півфіналі проти німців. Перемогли завдяки серії післяматчевих пенальті. А у фіналі зустрілись із земяками з "Факела" і перемогли з рахунком 1:0. Наступного року ми теж стали учасниками чемпіонату Європи, який відбувався у Варшаві. У півфіналі поступилися команді з Туреччини, але перемогли поляків у боротьбі за бронзові медалі.

— ФК "Тернопіль" у Вашій кар'єрі був єдиною професіональною командою. Пригадуєте, як розпочинався шлях серед профі?
— З командою ми виграли усі трофеї на обласному рівні, заявились у аматорську лігу, а потім — розпочали шлях у Другій лізі. Стартові два матчі ми програли. Переломною для нас стала гра на виїзді у Стрию. Ми перемогли 0:2 і почали впевненіше себе почувати на професіональному рівні. Багато перемог здобували на власному полі.

— Які найяскравіші матчі можете виділити протягом професіональної кар'єри?
— Однозначно це кубковий матч проти полтавської "Ворскли", коли ми перемогли у серії післяматчевих пенальті. Перед грою могли тільки й мріяти, щоб обіграти команду Прем'єр-ліги. Це, мабуть, вперше коли я йшов пробивати пенальті і зовсім не переживав за результат. Була неймовірна впевненість у собі. У наступному раунді ми зустрілись із одеським "Чорноморцем". Але поступилися на останніх хвилинах. Ці ігри запам'ятались на все життя. А особливо атмосфера. Незабутньо, коли весь стадіон тебе підтримує, співає гімн України. Трохи пізніше довелося зіграти у Кубку проти донецького "Шахтаря" і зіграти проти футболістів, яких бачив лише по телебаченні. Звичайно, виграти у такої команди було майже нереально. Зовсім інший рівень футболу.

— Після завершення виступів у професіональній лізі Ви певний час грали у канадській лізі за команду "Ukraine United". Чим запам'ятався закордонний досвід?
— Ми виступали у лізі CSL, де восновному грали команди з Торонто або його передмістя. Рівень ліги приблизно відповідає нашій Другій лізі. Це був цікавий досвід.

— Чи є у Вас універсальний рецепт, як саме стати професіональним футболістом та виступати на високому рівні?
— Як кажуть, 1 відсоток таланту та 99 відсотків праці. Хорошими футболістами стають завдяки постійним тренуванням, роботі над собою. Важливо вірити у себе. Як показує практика, у футболі чогось досягають ті, які стараються та демонструють свій характер.