Головна » Новини » Інтерв'ю з тренером Олегом Лівіцьким

— Першим моїм професійним клубом була тернопільська "Нива" з якою я уклав контракт у 18-річному віці. Після закінчення 9-го класу школи поступив на навчання у педагогічний ліцей. З командою ліцеїстів ми брали участь у чемпіонаті області. А згодом на зимовому турнірі, де ми змагалися і проти "Ниви", мене помітив тодішній президент клубу Олександр Леонідович Кривий. Тоді одразу вирушив з командою на збори. Тренером тієї "Ниви" був Леонід Іщук. Не скажу, що одразу став гравцем основи, але ігрову практику мав.

— Як склалась Ваша кар'єра після "Ниви"?
— У мене закінчився контракт з клубом і вирішив поїхати на оглядини у донецький "Олімпік". Взяв участь у контрольній грі та залишився у команді. У "Олімпіку" провів два сезони, після чого знову повернувся у "Ниву", яку очолював Ігор Яворський. Провівши сезон у Тернополі, переїхав у черкаський "Славутич", до знайомого мені тренера по донецькій команді. Саме у Черкасах і завершив професіональну кар'єру.

— Молодому гравцеві, мабуть, особлива мотивація була не надто потрібна. Хто для Вас був авторитетом у команді?
— Довелося пограти з такими майстрами як Валентин Грегуль, Павло Філіпенко. Багатьох старших футболістів я знав особисто – Роман Кантелюк, Віктор Ковальчук, Михайло Оліяр. Тоді у команді грав також відомий нападник Сергій Сернецький. Поруч із ними ми, як місцева молодь, зростали і вчилися уже дорослому футболу. Справді, у молодому віці мотивації багато не було потрібно. Після обласного рівня, ми проходили справжню школу дорослого футболу. Старались рівнятись на старших товаришів.

— Хто з тренерів у професіональному футболі справив на Вас найбільше враження?
— Багато мене навчив Юрій Коваль, який сезон тренував "Ниву". У нього було чимало занять з тактики. Наприклад, він перевчив нас від гри із заднім захисником — до гри у лінію. Дуже багато корисної інформації дав саме цей спеціаліст. Відзначити можу і роботу з Юрієм Дубровним та Віктором Ряшком.

— Ви і досі виступаєте на аматорському рівні. Вже у дорослому віці, де знаходите мотивацію виходити на футбольне поле?
— Стати футболістом це була моя дитяча мрія. Досі отримую задоволення від гри та футболу, тому продовжую виступи.

— На Вашу думку, якими якостями потрібно володіти молодому футболісту щоб стати справжнім професіоналом?
— Якби повернути час назад, то я б по-іншому ставився до харчування, відновлення, тренувань. Зараз у молоді є набагато більше можливостей для прогресу. Потрібно зтиснути зуби та працювати і тоді успіх обов'язково прийде. Є чимало прикладів, коли справді талановиті футболісти губилися ще на юнацькому рівні. А ті, хто завжди трудилися і працювали над собою, надовго залишалися у професіональному футболі.